Оподаткування військовим збором виплат у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності

   Головне управління ДПС у Житомирській області інформує, що виплати фізичним особам у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюються відповідно до норм Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці») із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1105), яким визначено правові підстави для отримання такої допомоги, встановлено умови надання, тривалість та розміри виплат.
     Статтею 1 Закону № 1105 визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, медичне) – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Фонд).
     Згідно з ст.ст. 18 та 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають, зокрема, застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
     Види матеріального забезпечення наведено у ст. 20 Закону № 1105, до яких відноситься, зокрема допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
     Статтею 22 Закону № 1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного зі страхових випадків, визначених цією статтею.
     Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (абзац перший частини другої ст. 22 Закону № 1105).
     Абзацом другим ст. 2 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.
     Враховуючи наведене, виплати по листках непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування військовим збором прирівнюються до заробітної плати.