Особливості застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 14 відсотків у разі продажу молока

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування податку на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту «г» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ ставка податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 14 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну
територію України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 0102, 0103, 0104 10, 0401 (в частині молока незбираного), 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1204 00, 1205, 1206 00, 1207, 1212 91, крім операцій з ввезення на митну територію України товарів, визначених у пункті 197.18 статті 197 розділу V ПКУ.

Для цілей класифікації товарів використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 4 червня 2020 року № 674-IX «Про Митний тариф України».

При здійсненні операцій з постачання молока  (товарної позиції 0401 УКТ ЗЕД), ставка податку на додану вартість у розмірі 14 відсотків застосовується тільки у частині здійснення операцій з постачання молока незбираного.

Відповідно до УКТ ЗЕД у товарній позиції 0401 класифікується молоко (незбиране молоко або повністю чи частково знежирене молоко) та вершки, незгущені та без додання цукру чи інших підсолоджувальних речовин.

Законом України від 24 червня 2004 року № 1870-ІV «Про молоко та молочні продукти» (далі – Закон № 1870) визначено, що:

молоко сире – продукт нормальної секреції молочних залоз однієї або декількох здорових корів, овець, кіз, буйловиць, кобил, температура якого не перевищує 40⁰ С і який не піддавався будь-якій обробці (абзац 7 статті 1 Закону № 1870);

молочна сировина – молоко, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), а також будь-які молочні продукті, що містять виключно складові молока (молочний жир, молочний білок, лактозу) і можуть бути використані у виробництві іншої продукції (абзац 8 статті 1 Закону № 1870).

З огляду на вищезазначене класифікація товару «молоко незбиране» в межах товарної позиції 0401 УКТ ЗЕД здійснюється відповідно до інформації щодо показника вмісту жиру в цьому продукті та  відповідно до Національних стандартів України (ДСТУ 3661:2018, ДСТУ 2212:2003).

Національні стандарти України (ДСТУ 3662:2018, ДСТУ 2212:2003) розроблені згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України.

Пунктом 3 «Терміни та визначення понять» ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови» визначено, що:

молоко-сировина – молоко без вилучення та/або долучення до нього будь-яких речовин та/або певних складників, попередньо очищене фізичним способом від механічних домішок, охолоджене та призначене для подальшого перероблення.

В пункті 5 «Технічні вимоги» ДСТУ 3662:2018 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови» зазначено, що:

молоко, яке закуповують, повинно отримуватись від здорових корів у

яких не виявлено інфекційних захворювань, які перебувають під ветеринарним наглядом, та за показниками якості має відповідати вимогам
цього стандарту. Молоко після доїння повинно бути очищене та охолоджене;

молоко повинно бути натуральним незбираним, чистим без сторонніх присмаків і запахів. За зовнішнім виглядом та консистенцією молоко повинно бути однорідною рідиною від білого до кремового кольору, без пластівців білка та осаду;

масова частка жиру і білка в молоці повинні відповідати базисним нормам, які затверджені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 7.4, 7.6 ДСТУ 2212:2003 «Молочна промисловість. Виробництво молока та кисломолочних продуктів» визначено, що:

сире молоко – молоко, що його не піддавали тепловому оброблянню;

незбиране молоко – молоко, хімічний склад та стан компонентів якого не зазнали змін;

знежирене молоко – частина молока, яку одержують після відокремлення вершків від молока;

нормалізація, нормалізування – доводження хімічного складу молочної суміші до регламентованого значення масової частки жиру і (або) білка та сухих речовин;

пастеризація, пастеризування – теплове обробляння за температури понад 65⁰ С з відповідним витримуванням.

Отже, виходячи з зазначеного, до категорії «молоко незбиране» може бути віднесено молоко, що класифікується згідно з УКТ ЗЕД за товарною позицією 0401, яке було лише охолоджене та не  піддавалося сепаруванню, іншим видам обробки, в тому числі термічній, які змінюють його хімічний склад та стан компонентів. За дотримання таких умов операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України такої сільгосппродукції (молока незбираного) оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 14 відсотків, незалежно від того, хто є виробником такої сільгосппродукції (молока незбираного).

Операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України молока, що класифікується згідно з УКТ ЗЕД за товарною позицією 0401, яке піддавалося обробці (в тому числі пастеризації), сепаруванню, іншим видам обробки, крім охолодження, оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.