Щодо подання декларації з екологічного податку суб’єктом господарювання, який отримав дозвіл на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, але не здійснював цього, бо не мав об’єктів оподаткуванняРозділ: Новини

Відповідно до п. 250.3 ст. 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська міська державні адміністрації до 01 грудня року, що передує звітному, подають до контролюючих органів переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб – підприємців, яким в установленому порядку видано, зокрема, дозволи на викиди, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися.

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (п. 240.1 ст. 240 ПКУ).

При цьому п. 240.7 ст. 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

Згідно з пп. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування екологічним податком, зокрема, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

База оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ст. 242 ПКУ).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу (п. 250.1 ст. 250 ПКУ).

Водночас п 36.1 ст. 36 ПКУ встановлено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені, зокрема, ПКУ.

Податковий обов’язок відповідно до п. 37.2 ст. 37 ПКУ виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку.

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання з дати отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення не здійснював викиди забруднюючих речовин (не мав об’єктів оподаткування), то він не подає податкову декларацію екологічного податку (далі – податкова декларація), оскільки не виникає обов’язку задекларувати податкові зобов’язання по екологічному податку. Податкова декларація подається вперше за календарний квартал, у якому здійсняться викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.