Питання правового регулювання відносин у сфері проходження, припинення та поновлення на публічній службі

опубліковано 02 квітня 2021 о 14:39 Розділ: Новини

Головне управління ДПС у Житомирській області інформує, що відносини що виникають у сфері публічної служби (насамперед, це служба в органах державної влади і місцевого самоврядування), є предметом регулювання конституційного і адміністративного права та законодавства. Трудове законодавство (законодавство про працю) може застосовуватися до них лише субсидіарно, але від цього вони не перестають буди відносинами публічної служби і не стають трудовими.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначено Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VII «Про державну службу» (далі – Закон №889-VII ).

Відповідно до статті 1 Закону №889-VII Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічна служба може бути припинення, як на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю, так і у випадках, передбачених Закону №889-VII (спеціальні підстави)

Розглянемо найбільш поширені підстави припинення державної служби, що є предметом більшості судових спорів, а саме звільнення за ініціативою суб'єкта призначення.

Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені частиною першою статті 87 Закону №889-VII.

До таких підстав належать, зокрема:

- Скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889) та ліквідація державного органу (пункт 1¹ частини першої статті 87 Закону № 889).

За усталеною судовою практикою, що склалася при розглядi спорiв з приводу застосування пункту 1 частини першоi статті 87 Закону № 889 (У редакцii Закону, що дiяла до 25.09.2019) та викладена, зокрема у постановi Верховного Суду вiд 24.07.2020 по справi 816/654/17, умовою припинення державної служби з пiдстав, передбачених пунктом 1 частини першоi статті 87 Закону № 889, пунктом 1 частини першоi статті 40 КЗпП, є лiквiдацiя державного органу або його реорганiзацiя, що поєднана зi скороченням штату/чисельностi державних службовцiв та/або зміна в організації роботи (служби), унаслідок яких державний службовець об’єктивно не може виконувати посадові обов’язки за посадою яку обіймав до запровадження змін в організації роботи, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує, або для цього об’єктивно немає можливості.

Сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Вирішуючи спори про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889, суди повинні з'ясувати: чи мала місце ліквідація державного органу або його реорганізація, якщо так, то чи мало це наслідком скорочення чисельності та/або штату державних службовців.

Скорочення штату може бути встановлене шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

При цьому судам необхідно звертати увагу, що оптимізація системи державних органів чи структури окремого державного органу, унаслідок яких змінюється належність посади державної служби до певної категорії посад; основні посадові обов'язки, - є зміною істотних умов державної служби, що за змістом та юридичними наслідками не є тотожним скороченням штату або чисельності працівників.

Як зазначено в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі № 400/1849/20, аналіз наведених вище положень статті 87 Закону № 889 в редакції до та після 25.09.2019 року, а також положень статей 40 та 49-2 КЗпП свідчить про те, що внаслідок набрання чинності змін, внесених Законом України від 19.09.2019 № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», відбулась суттєва зміна правового регулювання процедури припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців.

Суть таких змін полягає в тому, що починаючи з 25.09.2019 для припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації або реорганізації державного органу роботодавець (суб'єкт призначення або керівник державної служби) вже не зобов'язаний пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.

Суб'єкт призначення або керівник державної служби згідно діючої частини третьої статті 87 Закону № 889 має право, а не зобов'язаний пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Як вже було зазначено вище, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889.

Аналогічна позиція міститься в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 у справі № 540/1004/20.

При цьому, судова колегія зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 87 Закону № 889, частини шостої статті 49-2 КЗпП, працівника, який має статус державного службовця, керівник державної служби (суб'єкт призначення) при зміні в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, попереджає письмово про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів. При звільненні не застосовуються так звані «захищені статті» КЗпП щодо звільнення працівника лише у випадках неможливості переведення, за його згодою, на іншу роботу та переважності права залишення на роботі. Не потрібно також отримання згоди від профспілок.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889, законодавець закріпив саме право керівника державної служби (суб'єкта призначення) запропонувати державному службовцю будь- яку вакантну посаду у тому самому державному органі (за наявності).