Головне управління ДПС у Житомирській області повідомляє, що Статтею 42 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 50 Цивільного кодексу України від 16 січня 2002 року № 435-IV фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками податків визнаються, зокрема, фізичні особи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.
Платник податків зобов’язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах у порядку, встановленому законодавством України (п.п. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 ПКУ).
Взяття на облік фізичних осіб – підприємців у контролюючих органах відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПКУ здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно з Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Фізична особа – підприємець, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов’язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами, враховуючи положення п.п. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ є роботодавцем.
Пунктом 36.4 ст. 36 ПКУ встановлено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідно до п. 19.1 ст. 19 ПКУ платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 ПКУ).
Враховуючи викладене, представник фізичної особи – підприємця не може провадити господарську (підприємницьку) діяльність за таку особу. Фізична особа – підприємець може здійснювати господарську (підприємницьку) діяльність самостійно або з використанням праці найманих фізичних осіб на підставі укладених з ними трудових договорів (контрактів).