Чи звільняються ФОП та самозайняті особи від сплати ЄСВ під час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами
опубліковано 14 травня 2026 о 10:29 Розділ: Новини
Головне управління ДПС у Житомирській області повідомляє, що відповідно до ст. 2 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовими договором у фізичної особи.
У переліку видів відпусток, визначеному згідно зі ст. 4 Закону № 504, передбачені соціальні відпустки, до числа яких належить, зокрема, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами.
Строк та порядок надання оплачуваної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами визначені відповідно до ст. 17 Закону № 504.
Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені ст. 17 та 18 Закону № 504, виплачується державна допомога на умовах, передбачених згідно із Законом України від 21 листопада 1992 року№ 2811-XII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (зі змінами) та іншими нормативно-правовими актами України (частина третя ст. 21 Закону № 504).
Водночас відповідно до п. 10 ст. 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.
Згідно зі ст. 9 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законом.
Разом з цим, відповідно до п. 1 частини другої ст. 8 України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) роботодавець як страхувальник зобов’язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з Законом № 1105).
Страховий випадок (за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності) – обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть тимчасово втратити засоби до існування та потребувати страхових виплат згідно з Законом № 1105 (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 1105).
Відповідно до ст. 13 Закону № 1105 до числа страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності належить допомога по вагітності та пологах.
Отже, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами є частиною трудових відносин між роботодавцем та працюючої у нього жінки, яка має право на відповідну відпустку. Також роботодавець як страхувальник зобов’язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг. При цьому особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.
Зазначене, відповідає нормам Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Закон № 2464 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (преамбула Закону № 2464).
Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);
фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з ЄДР) (абзац третій п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують, зокрема, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (абзац сьомий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Відповідно до абзацу другого п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується, зокрема, на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Також платниками єдиного внеску визначені фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів) (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
При цьому особи, зазначені, зокрема, у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина шоста ст. 4 Закону № 2464).
Враховуючи зазначене, якщо у фізичних осіб – підприємців та інших самозайнятих осіб відсутні трудові відносини, то відсутній роботодавець, який нараховував би та сплачував за них єдиний внесок на суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами,
Отже, така категорія платників сплачує єдиний внесок на загальних підставах відповідно до бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464.