Надає головний державний ревізор-інспектор відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного Управління ДПС у Житомирській області Олег Іщенко.
Відповідно до вимог статті 45 Закону 1700, державні службовці та інші суб'єкти декларування, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Суб’єкту декларування в першу чергу слід перевірити адресу електронної поштової скриньки, яка вказана у персональному кабінеті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр) та перевірити термін дії електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) та можливість його роботи з Реєстром.
Якщо у суб'єкта декларування з певних причин немає всіх даних, необхідних для заповнення, то декларацію слід подавати з наявними даними. Адже, відповідно до частини 4 статті 45 Закону 1700 упродовж семи днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію, але не більше трьох разів.
Оскільки буде подаватись декларація за 2019 рік, то потрібно обирати тип декларації «щорічна за 2019 рік».
В електронній декларації зазначається інформація про суб'єкта декларування, членів його сім'ї та відомості про майно, яке перебуває в їхньому володінні іншому праві користування, на праві оренди. Зокрема, декларуванню підлягає нерухомість, цінне рухоме майно (наприклад, транспортні засоби, ювелірні вироби), цінні папери, корпоративні права, доходи грошові активи, фінансові зобов'язання, а також зазначається інформація про членство декларанта в організаціях, про юридичні особи, бенефіціаром яких є декларант чи члени його сім'ї, про видатки декларанта.
Дотримуватись черговості заповнення розділів не обов'язково, заповнювати будь-який розділ можна за бажанням. Але для зручності, і щоб не забути який розділ заповнений а якій ні, рекомендується заповнювати всі розділи по черзі.
Головне вчасно подати декларацію!
Крім звичних відомостей, в Законі 1700 з 01.01.2020 з'явилась вимога вказувати реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб'єкта декларування та членів його сім'ї, зареєстроване місце їх проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб'єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію (абзац перший частина перша п.1 Стаття 46). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону в декларації зазначаються відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб'єкта декларування та членів його сім'ї. Таку інформацію слід зазначити в декларації лише в разі реєстрації відомостей про суб'єкта декларування та членів його сім'ї у Єдиному державному демографічному реєстрі.
У разі відсутності у суб'єкта декларування або членів його сім'ї унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, його отримання з метою заповнення декларації не вимагається. При цьому у відповідному полі декларації слід обрати позначку «Не застосовується». (відповідно до опублікованого роз’яснення від 13.02.2020 за №1 Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції»). Зокрема, відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі містяться у паспорті громадянина України та паспорті громадянина України для виїзду за кордон, оформлених засобами Реєстру.
У новій редакції Закону України «Про запобігання корупції» значно розширено перелік близьких осіб, окрім членів сім'ї, там ще згадують цілу купу родичів. Відповідно окрім членів сім'ї суб'єкта декларування, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону а це: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід. баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта.
Слід врахувати, що Законом України від 02.10.2019 №140-ХІ розширене та конкретизовано поняття «члени сім’ї», згідно з визначенням терміна «члени сім'ї», що міститься в статті 1 Закону, та приміткою до статті 46 Закону членами сім'ї суб'єкта декларування вважаються:
- 1) особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом декларування (чоловік/дружина) станом на останній день звітного періоду, - незалежного від спільного проживання із суб'єктом декларування упродовж звітного періоду;
- 2) діти суб'єкта декларування до досягнення ними повноліття, незалежного від їх спільного проживання із суб'єктом декларування упродовж звітного періоду;
- 3) будь-які особи, які станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації, спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки із суб'єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживали із суб'єктом декларування, але не перебували у шлюбі.
Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім'ї суб'єкта декларування (наприклад, особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (користуються) житло, проживають в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо). (відповідно до опублікованого роз’яснення від 13.02.2020 за №1 Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції»).
Звертаю увагу, що абзацом третім частини другої статті 46 Закону передбачено, що дані про об'єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб'єкта декларування або членів його сім'ї, зазначаються в декларації, якщо такий об'єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду. Тому суб'єкт декларування повинен відобразити у відповідних розділах декларації відомості про всі об'єкти, що належать колишньому чоловіку/дружині та якими суб'єкт декларування володів, користувався не менше половини днів протягом звітного періоду, навіть якщо такий чоловік/дружина більше не є членом сім'ї суб'єкта декларування.
Разом з цим зауважую, що якщо член сім'ї суб'єкта декларування відмовив йому у наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації, і при цьому самому суб'єкту декларування ця інформація не відома, він обирає у відповідних полях електронної форми декларації позначку «Член сім'ї не надав інформації».
Якщо член сім'ї відмовився надати таку інформацію, але ця інформація відома суб'єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то суб'єкт декларування повинен відобразити у декларації всю відому йому інформацію.
Якщо члену сім'ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана із офіційних джерел (наприклад, правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри), то у відповідних полях електронної форми декларації слід обрати позначку «Не відомо».
Разом з тим обрання позначка «Член сім'ї не надав інформації» є підставою для повної перевірки інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 50 Закону.
Зазнав змін пункт 51 Закону 1700 та викладено в такій редакції:
- 51 юридичні особи, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї.
При цьому термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)", "траст" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";
Згідно з частиною третьою статті 46 Закону, у декларації необхідно зазначати відомості про об'єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої цієї статті, «бенефіціарним власником» яких є суб'єкт декларування або член його сім'ї.
Таким чином, законодавець намагався охопити майно, яке формально не належить суб'єкту декларування (члену його сім'ї), але фактично ним контролюється. При цьому вимога декларувати такі об'єкти поширюється лише на декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50 Закону.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону, йдеться про об'єкти права власності третьої особи, яким властива принаймні одна з таких характеристик:
1) суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта;
2) суб'єкт декларування або член його сім'ї може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
Для відображення у формі декларації ситуації, коли суб'єкт декларування або член його сім'ї є «бенефіціарним власником» майна, слід у відповідному розділі форми (наприклад, «Об'єкти нерухомості») у блоці полів «Права на цей об'єкт» зазначити інформацію про особу, яка є власником такого майна (обрати варіант «Власність» у полі «Тип права» і зазначити інформацію про члена сім'ї або про третю особу - власника), а також зазначити що суб'єкт декларування або член сім'ї є «бенефіціарним власником» стосовно такого майна, а саме обрати варіант «Право власності третьої особи, але наявні ознаки відповідно до частини 3 статті 46 ЗУ «Про запобігання корупції» у полі «Тип права» і вказати, кого це стосується - суб'єкта декларування або члена сім'ї).
Відомості щодо об'єктів права власності третьої особи, від яких отримується дохід (є право на отримання доходу) або щодо яких суб'єкт декларування або член його сім'ї може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, не зазначаються в декларації суб'єктом декларування у таких випадках:
-1) об'єкт права власності третьої особи (в тому числі члена сім'ї суб'єкта декларування) перебуває у спільній (частковій або сумісній) власності із суб'єктом декларування або членом його сім'ї і вже задекларований як такий.
Наприклад, якщо майно перебуває у спільній власності суб'єкта декларування та його члена сім'ї і при цьому суб'єкт декларування може вчиняти щодо такого майна дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним то таке майно зазначається як об'єкт суб'єкта декларування, що належить йому на праві спільної власності із зазначенням співвласника - члена сім'ї, і не зазначається як об'єкт, власником якого є третя особа, але суб'єкт декларування може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним;
-2) вартість об'єкта менша порогу декларування, встановленого у пунктах З, 7 та 8 частини першої статті 46 Закону для відповідних типів майна;
-3) об'єкт належить на праві власності юридичній особі, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є суб'єкт декларування або член його сім'ї, та головним призначенням такого об'єкта є використання у господарській діяльності такої юридичної особи (промислове обладнання, спеціальна техніка тощо) і ця юридична особа вже задекларована як така у відповідному розділі декларації згідно з пунктом 51 частини першої статті 46 Закону;
-4) суб'єкт декларування не є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, та не займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50 Закону.
При заповненні розділу 5 декларації «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» слід враховувати роз’яснення, що під рухомим майном розуміються будь-які матеріальні об'єкти (речі), які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, антикваріат, твори мистецтва, меблі, зброя, тварини тощо).
При цьому в розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації не зазначається таке майно: цінні папери, корпоративні права, готівкові кошти, кошти на рахунках в банку чи інших фінансових установах, дорогоцінні (банківські) метали, подарунки у вигляді грошових коштів. Ці об'єкти відображаються в інших розділах декларації.
Відомості про цінну рухому річ повинні бути зазначені в декларації, якщо її вартість перевищує встановлений Законом поріг декларування, а саме 100 ПМ.
Вартість цінної рухомої речі, що перебуває у власності суб'єкта декларування або членів його сім'ї, зазначається у грошовій одиниці України на дату набуття об'єкта у власність, володіння або користування (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності, якщо такий документ наявний) або за останньою грошовою оцінкою.
Зазначення даних про вартість цінного рухомого майна та дату його набуття не є обов'язковим, якщо права на таке майно були набуті до подання суб'єктом декларування першої декларації відповідно до вимог Закону. У такому разі необхідно додатково зазначити, що відповідне майно набуто до початку періоду здійснення суб'єктом декларування діяльності з виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При заповнені розділу 10. «Нематеріальні активи» слід враховувати зміни пункту 6, а саме нематеріальні активи, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, у тому числі об’єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті криптовалюти.
Під нематеріальними активами в пункті 6 частини першої статті 46 Закону розуміються об'єкти права інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті (патент на винахід, корисну модель, ноу-хау, промисловий зразок, права на топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, торгову марку чи комерційне найменування, авторське право тощо), а також право на використання надр чи інших природних ресурсів тощо. Під нематеріальним активом слід також розуміти ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності, що належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї.
Якщо об'єкт права інтелектуальної власності може бути оцінений у грошовому еквіваленті, такий об'єкт слід відобразити в декларації, навіть якщо така грошова оцінка не проводилася. При цьому, якщо вартість права на об'єкт відсутня, то у формі декларації можна обрати позначку «Не застосовується». Інформація про нематеріальні активи зазначається станом на останній день звітного періоду або якщо такий об'єкт перебував у володінні, користуванні сукупно не менше половини днів звітного періоду (крім криптовалюти).
При відображенні криптовалют у формі декларації слід зазначити:
назву активу в полі «Опис об'єкта права» (наприклад, Bitcoin Cash, Bitcoin, Etherium, Ripple, Litecoin);
дату набуття криптовалюти суб'єктом декларування або членом його сім'ї у полі «Дата придбання активу». Якщо критовалюта певного виду набувалася кількома операціями, у зазначеному полі слід зазначити дату останньої операції;
кількість токенів криптовалюти, що належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї станом на останній день звітного періоду, у полі «Кількість»;
загальну вартість токенів криптовалюти певного виду, що належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї станом на останній день звітного періоду, у полі «Вартість на дату набуття, або за останньою грошовою оцінкою, грн». Якщо вартість криптовалюти відображена в іншій валюті, ніж грошова одиниця України, така вартість зазначається в грошовій одиниці України за
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній день звітно о періоду декларації. Вартість криптовалюти зазначається станом на останній день звітного періоду.
У разі наявності в суб'єкта декларування або члена його сім'ї криптовалют різного виду в декларації зазначається окремо інформація щодо кожного такого виду.
При заповнені розділу 11. «Доходи, у тому числі подарунки» слід враховувати зміни пункту 7, а саме в декларації зазначаються отримані доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. В попередній редакції Закону 1700 визначено отримані (нараховані) доходи суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.
Доходи зазначаються незалежно від їх розміру. Винятком є доходи у вигляді подарунків. Подарунки у формі грошових коштів зазначаються в декларації, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) сукупно протягом року, перевищує 5 ПМ. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п’ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п’ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
Зазнало змін перше речення пункту 8 Закону 1700 та викладено в такій редакції:
"8) наявні у суб’єкта декларування або членів його сім’ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах";
та доповнено пунктом 81 Закону 1700 такого змісту:
"81) банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів його сім’ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї) або зберігаються кошти, інше майно. Такі відомості включають дані про тип та номер рахунку, дані про банківську або іншу фінансову установу, осіб, які мають право розпоряджатися таким рахунком або мають доступ до індивідуального банківського сейфа, осіб, які відкрили рахунок на ім’я суб’єкта декларування або членів його сім’ї".
У декларації зазначаються відомості про всі банківські рахунки, відкриті на ім'я суб'єкта декларування або члена його сім'ї:
1) упродовж половини днів звітного періоду;
2) станом на 31 грудня звітного періоду;
3) незалежно від наявності залишку коштів на них станом на 31 грудня звітного періоду (по відкритих рахунках).
Зазначені зміни слід враховувати при заповнені розділу 12 «Грошові активи».
Звертаю увагу на те, що завершення строку дії банківської платіжної картки або завершення (припинення) надходжень на таку картку не тягне за собою автоматичне закриття рахунка у банківській установі (наприклад, у разі завершення соціальних виплат у зв'язку із досягненням дитиною 3-річного віку або припинення надходження заробітної плати у зв'язку із розірванням трудових відносин), крім випадків, передбачених законом або договором.
При заповнені розділу 13 «Фінансові зобов’язання» слід керуватися вимогами пункту 9 Закону 1700, які також зазнали змін, а саме у декларації зазначаються фінансові зобов’язання суб’єкта декларування або членів його сім’ї, у тому числі отримані кредити, позики, зобов’язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов’язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення.
Відомості щодо фінансових зобов'язань включають дані про вид зобов'язання, його розмір, валюту зобов'язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов'язання, або найменування відповідної юридичної особи та дату виникнення зобов'язання.
Відомості про фінансові зобов'язання зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов'язання перевищує 50 ПМ.
При заповнені розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» слід враховувати зміни внесені до пункту 10 Закону 1700, а саме в декларації необхідно відображати видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті.
Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 ПМ; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. Зроблені у звітному періоді видатки не сумуються, у декларації зазначається інформація про кожний окремий видаток, якщо він перевищує вказану межу.
Зауважу, що відповідно до статті 46 Закону окремі об'єкти декларування зазначаються в декларації, лише якщо їхня вартість (розмір) перевищує суму, що становить еквівалент певної кількості прожиткових мінімумів. Наприклад, цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) зазначається, якщо його вартість перевищує 100 ПМ; грошові активи зазначаються, якщо їхня сукупна вартість перевищує 50 ПМ (при цьому якщо сукупно розмір всіх активів перевищує зазначений поріг, то в декларації зазначається інформація про кожен окремий вид грошових активів незалежно від розміру - див. відповідний розділ цього роз'яснення опублікованого на офіційному веб-сайті НАЗК); видатки зазначаються, якщо розмір одного видатку перевищує 50ПМ.
При цьому розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається станом на 1 січня звітного року. У цілях вирахування розміру прожиткового мінімуму, під звітним роком розуміється рік, який охоплений декларацією. Наприклад, для щорічної декларації, що подається у 2020 році за 2019 рік, застосовується розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2019 року.
Звертаю увагу, що при заповненні декларації за 2019 рік необхідно керуватися затвердженим Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року N 3 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року N168/19), (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2019 р. за N1300/34271), яким визначено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та затверджено нову форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, 13.02.2020 Національним агентством з питань запобігання та виявлення корупції на офіційному веб-сайті опубліковано роз’яснення від 13.02.2020 за №1 Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, якими необхідно користуватися при заповнені електронної декларації.
Слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 52 Закону у разі відкриття суб'єктом декларування або членом його сім'ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб'єкт декларування зобов'язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.
Також звертаю увагу, що відповідно до частини другої статті 52 Закону в разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування у 2020 році, а саме: отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 ПМ (ПМ станом на 01.01.2020 становить 2102 грн., а отже видатки 2102,00 грн. х 50 = 105100 грн.), відповідний суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов'язаний повідомити про це Національне агентство.
Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному вебсайті Національного агентства.
Виправлені повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування до Реєстру не подаються. Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування подаються винятково в електронній формі, їх паперова копія не подається.
Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані подають суб'єкти декларування, які є службовими особами, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб'єкти декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством (див. Роз'яснення щодо інформації про суб'єкта декларування). Інші суб'єкти декларування повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подають.
Під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в примітці до статті 50 Закону 1700 вказані «… особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення…».
Відділ з питань запобігання та виявлення корупції
ГУ ДПС у Житомирській області