Головне управління ДФС у Житомирській області, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), у межах своєї компетенції повідомляє.
Відповідно до п.п. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняття «відокремлені підрозділи» вживаються у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», для розділу IV цього Кодексу - у визначенні Господарського кодексу України.
Відокремлені підрозділи (філії) юридичної особи не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого положення.
Відомості про філії юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Відокремлені підрозділи не можуть бути зареєстровані як платники ПДВ, оскільки не підпадають під визначення особи платника ПДВ.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 22.09.2014 N 957 (далі - Порядок N 957), якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних.
Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в графі «Продавець» податкової накладної зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначено статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).
У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі «Покупець» разом із найменуванням головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, зазначається найменування такої філії (структурного підрозділу), яка фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною договору.
Місцезнаходження (податкова адреса) постачальника (продавця) та місцезнаходження (податкова адреса) отримувача (покупця) вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави 1 розділу II ПКУ та статей 29, 93 Цивільного кодексу України.
Порядковий номер податкової накладної складається з трьох частин, в третій частині якого зазначається цифровий номер філії чи структурного підрозділу при складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку.
У разі, коли податкова накладна заповнюється самим платником податку, номер філії чи структурного підрозділу не заповнюється.
Сплата податку на додану вартість та подання податкової звітності з ПДВ проводиться головним підприємством, яке зареєстровано платником ПДВ з урахуванням показників діяльності відокремленого підрозділу.
Відповідно до підпункту 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ платниками податку на прибуток – резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 ст. 133 ПКУ.
Відокремлені підрозділи юридичної особи не є платниками податку на прибуток з 1 січня 2015 року після внесення змін до ПКУ Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Починаючи з податкових звітних періодів 2015 року, головне підприємство (юридична особа), яке має у складі відокремлені структурні підрозділи, визначає податкове зобов'язання з податку на прибуток у податковій декларації в цілому по платнику податку - юридичній особі з урахуванням показників діяльності структурних підрозділів. При цьому податок на прибуток сплачується головним підприємством за його місцезнаходженням.
За результатами діяльності за 2015 рік суб'єкти господарювання подають податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств».
Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб передбачено ст. 168 ПКУ від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, відповідно до якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу України із змінами та доповненнями, податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
Згідно із пп. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі, якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Відповідно до пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 755) всі відокремленні підрозділи юридичної особи, які утворені для здійснення господарської діяльності, у тому числі і такі, яким в установленому порядку не надано повноважень щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, повинні бути включені до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Враховуючи вищевикладене, податок на доходи фізичних осіб, який сплачується юридичною особою, зараховується до відповідного місцевого бюджету за своїм місцезнаходженням (розташуванням) та до бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) неуповноважених підрозділів в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичним особам таких неуповноважених підрозділів.
Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності з 03.08.2014, введено військовий збір у розмірі 1,5 відс. до доходів у формі, зокрема заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Перехідні положення ПКУ, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України (п. 29.2 ст. 29 БКУ).
Одночасно, відповідно до п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідні положення ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Згідно з п.п. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПКУ податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з БКУ.
Так, ст. 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Відповідно до абзацу першого п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Одночасно, абзацом другим п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ встановлено, що податок на доходи, нарахований працівникам не уповноваженого відокремленого підрозділу юридична особа, перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого не уповноваженого відокремленого підрозділу.
Однак, вищезазначена норма регламентує порядок перерахування податку до місцевого бюджету, а оскільки військовий збір зараховується до державного бюджету, зазначена в абзаці другому п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ норма не може бути застосована для військового збору.
Таким чином, юридична особа перераховує військовий збір як за себе, так і за неуповноважений відокремлений підрозділ до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації).
Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
У разі, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок).
Окремого порядку подання копій податкового розрахунку за ф. 1ДФ даним Порядком не встановлено.
При цьому, податкова звітність подається платником податку до контролюючих органів згідно з ст. 49 ПКУ.
Враховуючи викладене вище, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, то податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу у порядку, встановленому пунктом 49.3 ст. 49 ПКУ.
Щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та транспортного податку та подання відповідної звітності варто відмітити наступне.
Відповідно до п.п. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПКУ платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Підпунктом 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУ визначено, що податкове зобов’язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації. Тобто, граничний термін сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – 29 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.
Відповідно до п.п. 266.9.1. п. 266.9 ст. 266 ПКУ податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Сплачується транспортний податок за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п.п.267.7.1 п. 267.7 ст. 267 ПКУ).
Відповідно до п.10 розділу ІІ «Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, відокремлені підрозділи обліковуються як страхувальники з урахуванням таких особливостей:
- у разі отримання повідомлення від державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру про створення відокремленого підрозділу юридичної особи такий новостворений підрозділ обліковується з приміткою «Неплатник»;
- у разі прийняття юридичною особою рішення про виділення відокремленого підрозділу на окремий баланс та перехід до самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами юридична особа повідомляє про це в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення фіскальний орган за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. У зазначеному випадку на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ обліковується як платник єдиного внеску;
- якщо юридичною особою прийнято рішення про реорганізацію відокремленого підрозділу - страхувальника в такий підрозділ, який не має обов'язків чи повноважень щодо ведення окремого балансу та самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами, юридична особа повідомляє про це в десятиденний строк з дня прийняття такого рішення фіскальний орган за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У цьому випадку за умови відсутності заборгованості на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ обліковується з приміткою "Неплатник";
- наявність у відокремленого підрозділу окремого балансу, самостійного ведення розрахунків з оплати праці із застрахованими особами може бути встановлена фіскальним органом під час проведення перевірки платника єдиного внеску, при опрацюванні його звітності.
Відповідно до абз. другого п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно абзацу першого частини 8 ст. 9 Закону № 2464 платники, зазначені, зокрема, у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Тобто, підприємства, установи та організації, які використовують найману працю, сплачують нараховані за відповідний календарний місяць суми єдиного внеску не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати ЄВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄВ, платники, одночасно з видачею зазначених сум, зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄВ у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі) (абзац другий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).
Відповідно до п. 4 частини 2 ст. 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зобов’язані подавати звітність та сплачувати до контролюючого органу за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Починаючи з 01.06.2015 року звіт щодо сум нарахованого ЄВ подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника до фіскального органу за основним місцем реєстрації платника.
Форми та строки подання звітності передбачено розд. ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Порядок).
Страхувальники, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання Звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до фіскальних органів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до Порядку.
Згідно із ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Додатково інформуємо Вас, що для платників податків на базі Інформаційно-довідкового центру ДФС України працює Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (ЗІР), за допомогою якого можна отримати роз’яснення з питань податкового та валютного законодавства. Центр працює щоденно з 8-00 до 20-00 год., окрім суботи та неділі. Дзвінки безкоштовні, приймаються зі стаціонарних телефонів за єдиним багатоканальним телефонним номером 0-800-501-00-7. Також цілодобово на e-mail: idd@sfs.gov.ua можна відправляти запити з питань застосування податкового законодавства. Повна інформація про діяльність Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу розміщена на веб-сайті Державної фіскальної служби України – www.zir.sfs.gov.ua, та на суб-сайті Головного управління ДФС у Житомирській області – www.zt.sfs.gov.ua.